28 червня у міському Палаці культури імені Тараса Шевченка відбулася документально-художня драма «Пам’ять серця». Шість новел, заснованих на реальних історіях загиблих захисників Коростенської громади, об’єднали на одній сцені акторів і рідних Героїв, які поділилися з глядачами найдорожчими спогадами про своїх близьких.

вистава

АВТОР

Влада МАРТИНОВИЧ

РУБРИКА

Актуально

Дата публікації

29 червня 2026 р.

Вечір розпочався під щемливу мелодію скрипки. На екрані одна за одною з’являлися світлини загиблих захисників Коростенської громади, а присутні вшанували їхню пам’ять хвилиною мовчання. Саме так розпочалася подорож крізь історії людей, які віддали життя за Україну.

Ідея створення постановки належить громадській організації «Родини Незламних». Саме її представники звернулися до Катерини Скляревської з пропозицією створити виставу, яка б зберегла пам’ять про полеглих захисників. Підготовка до постановки тривала близько чотирьох місяців.

«Я відразу зрозуміла, що головне – це їхня участь у виставі, пам’ять їхнього серця. Тому ми обрали формат документально-художньої драми, де документальну розповідь ведуть саме рідні», – розповіла режисерка-постановниця Катерина Скляревська.

До створення вистави долучилися актори Театру на Territory Древлян та студії «Перспектива». Разом із рідними вони відтворили історії Віталія Каленського (Калина), Володимира Візьмітіна (Лєший), Івана Ревчука (Іванович), Олексія Петренка (Гермес), Євгена Горбатого (Дуче) та Миколи Білошицького (Кот).

вистава2

Кожна новела відкривала глядачам не лише історію військового, а й історію людини – чоловіка, сина, батька, коханого. Саме тому постановка була наповнена особистими спогадами, сімейними моментами та емоціями, якими ділилися найдорожчі люди Героїв.

Однією з ініціаторок створення вистави стала Людмила Каленська – дружина загиблого захисника Віталія Каленського (Калина). За її словами, бажання зберегти пам’ять про чоловіка та інших Героїв і стало поштовхом до реалізації цієї ідеї:

«Коли лежиш безсонними ночами, в голові лише одна думка – що ще можна зробити, щоб пам’ятали наших Героїв. Для нас ці спогади безцінні. Ми хотіли показати, якими вони були поруч із нами у звичайному житті. Саме так і виникла ідея звернутися до Катерини Скляревської».

вистава3

Не менш зворушливою стала історія Івана Ревчука (Іванович), яку на сцені розповіла його дружина Світлана.

«Це історія про уривки з нашого життя, про те, як ми познайомилися саме у стінах міського Палацу культури, на цій сцені. Разом ходили до театральної студії ще зі школи. Наше життя було наповнене щастям, ми були разом 34 роки», – згадує Світлана Ревчук.

Упродовж усієї вистави в залі панувала тиша. Глядачі уважно стежили за кожною новелою, проживаючи разом із рідними їхні спогади, а після завершення кожної історії дякували учасникам щирими оплесками.

Фіналом вистави став спільний вихід на сцену всіх її учасників – акторів, рідних загиблих захисників і творчої команди. До них також приєдналися військовослужбовці ЗСУ та бійці «Азову», які прийшли підтримати родини своїх побратимів.

вистава4

Слова подяки лунали на адресу усіх, хто долучився до створення вистави. Зокрема, відзначили і авторів новел, які лягли в основу постановки: Віктора Васильчука, Світлану Барановську, Оксану Геращенко та Катерину Лісову.

Під час благодійного показу вдалося зібрати близько 50 тисяч гривень, які спрямують на підтримку ЗСУ. Проте головною метою вечора стали не лише донати. «Пам’ять серця» нагадала, що за кожним іменем полеглого захисника стоїть ціле життя, родина, мрії та люди, які продовжують берегти пам’ять про своїх Героїв.