У Коростені у міській раді 10 липня відкрили виставку «(Не)помітні історії» про внутрішньо переміщених українців, яка триватиме протягом цього і наступного тижня: у міській раді – до 12 липня включно, далі – протягом наступного тижня в приміщенні УПСЗН по вул. Шевченка, 8. Фотопроєкт розповідає історії людей, які були змушені залишити свій дім, аби врятувати життя.
АВТОР
Валерія БАРАНОВСЬКА
РУБРИКА
Актуально
Дата публікації
10 липня 2024 р.
На світлинах зображені найцінніші речі дев’яти осіб, які пережили полон, депортацію, зазнали сексуального насильства, зумовленого війною, чи були змушені залишити свої домівки на тимчасово окупованих територіях. Герої фотовиставки забрали їх з собою під час евакуації: ключі від квартири в Бердянську, сумку, в яку помістилося все життя, книгу з маріупольської бібліотеки, синьо-жовту стрічку, з якою герой пройшов полон у Херсоні та інші.
«Хочу нагади, що наше місто з 2014 року приймає внутрішньо переміщених осіб. Першими були жителі Автономної Республіки Крим, вже згодом приїжджали зі Слов’янську та Донеччини. Наразі в нашій громаді проживають близько трьох тисяч ВПО, серед них є і діти. Тому ми маємо зробити все можливе, аби кожен із них був максимально інтегрований у нашу громаду», – розповів начальник УПСЗН Ігор Єсін.
За даними міжнародних організацій, загалом понад 5 мільйонів людей в Україні стали внутрішньо переміщеними особами та були змушені починати своє життя з нуля в нових містах та домівках.
«У фотопроєкті «(Не)помітні історії» ми показали речі 9 героїв крізь туман, щоб нагадати суспільству, що за цифрами статистики стоять життя, спогади та мрії людей, яких війна змусила покинути власний дім. Маємо пам’ятати, що допомагати з адаптацією та підтримувати внутрішньо переміщених людей надважливо», – зазначила представник Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні (UNFPA) Діана Массімо.
Дев’ять невеликих за обсягом світлин містять в собі найтяжчі та найболючіші історії українців. На них зображенні речі, які переселенцям вдалося взяти з дому при евакуацію і, які сьогодні мають для них найвищу цінність. Варто зауважити, що імена усіх героїв проєкту були змінені задля безпеки.
Серед закарбованих у фотопроєкті речей – прикраси, які окупанти намагалися зірвати з дівчат на блокпосту, єдина сумка, яку жінці вдалося взяти з дому перед депортацією, записка від подруги, яка залишилася на окупованих територіях, самостійно сплетена шапка у мирний час та швейна машинка, яку одна із жінок так боялася, що не пропустять.
«Покидати дім і рідне місто було дуже боляче – все там було мені дороге, але й залишатися під окупантами я теж не могла. Зараз я знаю, що в будинок зайшли росіяни й усе з нього винесли. Але ключі я дуже бережу – це мій зв’язок з рідним домом, і я хочу відімкнути ними свої двері. Коли тільки переступила поріг Центру допомоги врятованим, вже розуміла, що тут моє: мені тут приємно та затишно, як удома. Я мрію відкрити такий центр у рідному Бердянську, він буде дуже потрібен там після деокупації», – каже одна із героїнь виставки Оксана.
Відомо, що усі герої фотопроєкту отримали підтримку у Центрах допомоги врятованим, які створені для того, щоб реагувати на виклики війни. Наразі у Коростенській громаді таких центрів немає.
Адреси та графіки роботи ЦДВ в Україні можна дізнатися на сайті.
