Сергій Ковердун: «Для мене краще за будь-які красиві слова завжди були конкретні дії»

Про мрії та сміливі рішення

Я мрію про те, щоб в найближчій перспективі ми реалізували амбітний план: в цілісну систему поєднати МРТ-апарат, комп’ютерний томограф, ангіограф, цифрові рентгени, УЗІ-апарати. Аби в реальному часі наші фахівці, під час проведення оперативних втручання, могли дивитися і використовувати дані всіх обстежень, аби до нас змогли доєднуватися фахівці з України та з-за кордону. Це неймовірна і навчальна база, і медичний інтерактив.

Ми знаходимося в стані війни, і в цей надскладний час для держави я вирішив залишити політичну кар’єру і зосередитися безпосередньо на лікарні. Ми за 5 років не лише відкрили нові відділення та заручилися підтримкою міжнародних партнерів і українських благодійників. Сьогодні в лікарні замінені дахи, заасфальтована територія, викладена плитка. Працюємо над ошатним станом та благоустроєм. Всі ми хочемо перемоги у війні, багато для цього робимо. Але саме вчасна підготовка до найгірших воєнних сценаріїв надає нам упевненості, що ми вистоїмо.

Чому довіряють благодійники та партнери?

Ми доклали усіх зусиль, щоб відійти від стереотипного сприйняття лікарні як закладу, який асоціюється з болем і хворобами. Завдяки зовнішнім роботам, Коростенська міська лікарня нині виглядає як якісний успішний санаторій. Туї, горіхи, тисячі кущів троянд теж висаджені з лікувальною метою.

Ландшафтні архітектори попрацювали професійно і якісно оздобили всю територію. Тут можна просто сісти і перепочити, подихати свіжим повітрям. Навіть делегація з Тайваню була вражена зовнішнім станом і лікарнею всередині. Бо у них цьому не приділяють так багато значення, а для нас, українців, це про гостинність, про перше враження, про психологічне налаштування та швидке одужання. І європейці це бачать і високо оцінюють. Вони контролюють весь процес співпраці, бо це податки їхніх громадян. Ми розуміємо відповідальність, докладаємо усіх зусиль, щоб і вони відзвітували за свою важливу роботу, і наші люди були впевнені, що в Коростенській центральній міській лікарні про них подбають.

В лікарні головні – люди

Я все зробив для того, аби медики Коростенської центральної міської лікарні працювали на найкращому європейському медичному обладнанні. В той же час, скажу відверто, ми цінуємо кожного лікаря, медсестру, усіх, завдяки кому лікарня функціонує і працює. Наші лікарі – талановиті й успішні. До нас їдуть працювати з Житомирської області та інших міст України. Всі пацієнти, які приїздять до Коростеня на оперативні втручання, зазначають – медицина в Коростені сьогодні краща. Тому що в нас все для пацієнта.

Все робиться швидко. Завжди питаю в працівників, що їм потрібно для ефективної роботи, аби зустрічі саме із ними шукали пацієнти. Це ж теж важливий фактор, аби людина серед медичних працівників саме в Коростенській центральній міській лікарні знайшла свого лікаря, якому може довіритися.

Пам’ять потрібна для майбутнього

Історико-культурний виховний комплекс на території лікарні я встановив власним коштом. Я з гордістю дивлюся, як люди тягнуться до цього комплексу з мармуру та граніту, єднаються навколо нього з нагоди важливих пам’ятних дат та подій. Саме тут проходить в тиші наша ранкова хвилина мовчання о 9.00, саме тут ми пам’ятаємо усіх, хто працював і розбудовував лікарню від часу її заснування, і саме тут ми схиляємо голови в знак шани до наших воїнів, які віддали своє життя в страшній війні, серед яких і наш колега.

Більше як 110 років від часу заснування Коростенської центральної міської лікарні. І вся її історія описана для теперішніх і майбутніх поколінь. На тильній стороні цитати із Біблії. Вони стосуються моралі та честі професії лікаря. Наступна дошка цього комплексу – повна карта України. На ній слова Тараса Шевченка в пам’ять про наших загиблих воїнів. Написи про те, що ми повинні не забувати про мораль та шанувати один одного. Ця задумка підтримана моїми добрими друзями, які допомогли мені втілити цю ідею в життя. Це дарунок від родини Ковердунів прекрасному місту і людям. Бо для мене краще за будь-які красиві слова завжди були конкретні дії. Інакше не хочу. Бо маю щастя і сміливість робити в житті те, що люблю.