Коли слово стає силою: конкурс, що об’єднав творчість та патріотизм

Герой України, воїн-доброволець Олександр, який загинув у серпні 2022 року, захищаючи нашу Батьківщину, мріяв про процвітаючу та сильну Україну й вірив у силу української молоді. Саме тому конкурс, який цього року мав назву «Світло, яке веде крізь темряву», став не лише змаганням, а й нагадуванням про те, якою ціною виборюється свобода.

Перед початком змагання відбувся прем’єрний показ авторської кінострічки Центру дитячої та юнацької творчості «Серця, що б’ються вічно», яка дала можливість не тільки переглянути спогади мами, друзів та колег про Олександра Кучу, а й відчути задум організаторів – пам’ять про гідну людину не можна знищити пострілом чи вибухом, вона продовжує жити серед тих, хто її береже. Директорка Центру Тетяна Кереселідзе прокоментувала появу кінострічки, яка є другою частиною волонтерського проєкту, наголосивши на тому, що такі роботи є надзвичайно важливими, адже доносять до нас визначальні сенси у ці непрості часи, зокрема те, що Герої російсько-української війни – це звичайні люди, які мали свій життєвий шлях, але мусили все покинути заради захисту Батьківщини.

Цього року школярі презентували свої роботи у трьох номінаціях: есе, інтерв’ю та стенд-ап. Найбільше було представлено авторських есе, у яких учасники (Анастасія Война (КМЛ №11), Ірина Довжинець (КМЛ №11), Христина Кучинська (КМЛ №11), Ольга Пєтушкова (КМЛ №5), Вікторія Коржук (Кожухівська гімназія), Анастасія Васильчук (КМЛ №6) та Тетяна Зоріна (КМЛ №7) наголошували на тому, що світлом крізь темряву для сучасної України, яка бореться за свободу у кровопролитній війні з рашистами, є майже кожен: від волонтера, що, ризикуючи життям, довозить до лінії фронту необхідну допомогу, – до енергетика, який після чергового прильоту ракети чи шахеда робить неможливе для відновлення енергопостачання. Або ж таким світлом є рідні наших воїнів – діти, дружини, сестри, які своєю підтримкою та щоденними молитвами зміцнюють дух воїнів, їхню віру в Перемогу. Саме про це написала у своєму есе-листі учасниця КМЛ №9 Анастасія Степанюк. Учні з КМЛ №12 (Кирило Бевзо, Сергій Бевзо, Богдан Гайдамачук, Маргарита Філіпчук та Вікторія Халабуда) презентували журі символічний репортаж – інтерв’ю з особливими адресатами – світом, Богом та ворогами-рашистами. А учасниці, які обрали стенд-ап (Кароліна Галонза-Михайлова (КМЛ №12), Альбіна Бондар (КМЛ №6), Марія Будзинська (КМЛ №4), ще раз нагадали присутнім, що українці навіть під час страшних випробувань не втрачають життєвого оптимізму, вони борються з темрявою – і перемагають.

Переможною роботою стало есе учасниці з КМЛ № 8 Марини Ботнєвої про світло душі Олександра Кучі та його мами Тетяни Стретович, яка після смерті сина знаходить у собі сили не тільки продовжувати боротися в ім’я Саші, але й мотивує до цього інших: бере участь у волонтерських проєктах, співпрацює з міжнародними фондами, які допомагають нашим військовим, тримає тісний зв’язок із КМЛ №8, у якому працював Олександр.

Тетяна Стретович, яка була почесним членом журі заходу, у заключному слові дякувала учасникам та організаторам за пам’ять та небайдужість, наголосивши, що саме це і є тим світлом, яке веде крізь темряву у ці важкі для України часи.

Щорічний конкурс завершився нагородженням учасників та переможців, але через творчість, щирість і небайдужість учнів та організаторів засвідчив: подвиг кожного захисника має значення, а їхня жертовність знаходить відгук у серцях тих, хто зростає у вільній Україні.