19 вересня у селі Мала Зубівщина відбулося відкриття етнопростору «Скриня» – унікального місця, де оживає минуле. Тут зібрані вишиті рушники, сорочки, скрині, різні господарські речі та навіть ткацький верстат. Колекція формувалася завдяки жителям села та навколишніх населених пунктів.
АВТОР
Влада МАРТИНОВИЧ
РУБРИКА
Актуально
ДАТА ПУБЛІКАЦІЇ
22 вересня 2025 р.
«Скриня» стала своєрідним музеєм, що відображає побут українців початку ХХ століття. Місцеві жителі ділилися історіями про речі, які передавалися з покоління в покоління. Наприклад, одна з місцевих жителів Олена Левкова принесла сорочку своєї мами, якій нині 80 років:
«Це нічна сорочка, яку мама зробила на своє весілля. Вона повністю ручної роботи. Я пам’ятаю, як мама нею дорожила, тому ми берегли її в скрині як пам’ять. А зараз віддали сюди, щоб люди бачили», – розповіла жінка.
Організаторами етнопростору стали подружжя Людмили та Віталія Слупачик разом з Катериною Оболонник. Ідея виникла на початку війни – зберегти та популяризувати культурну спадщину. Згодом місцеві жителі Малої Зубівщини та інші мешканці Коростенської МТГ долучилися до збору експонатів.
Катерина Оболонник, яка провела екскурсію для гостей, наразі проживає в Київській області, проте походить вона з древлянського народу.
«Хотілося зберегти частинку цієї культури. У мене є власна колекція, яку я збирала багато років з різних регіонів України. Я вмію шити та реставрувати речі, і життя склалося так, що древлянська земля мене покликала сюди. Всі речі, які тут представлені, мають духовний потенціал. Кожна з них – важлива», – зазначила Катерина.
Коростенський міський голова Володимир Москаленко, який також відвідав відкриття етнопростору, зазначив:
«Вважаю, що створення цього музею – надихає. Ми бачимо, як жили українські села, як жила Україна на побутовому рівні. Це патріотичний крок, що повертає нас до витоків. Я вдячний організаторам та всім, хто підтримав цю справу».
Етнопростір «Скриня» став не лише місцем, де зібрані старовинні речі, а й символом любові до рідної землі та спадщини. Він нагадує: історія України живе у вишивках, у рушниках, у пам’яті родин – і тепер її зможуть побачити всі охочі.
