Пам’ять… Вона нетлінна і вічна
На території Неділищенської гімназії було відкрито меморіальну дошку загиблому військовому, коростенцю Марченку Петру. Батьки героя, односельці, представники громади, вчителі та учні – усі прийшли, щоб вшанувати пам’ять земляка, який віддав своє життя за незалежність і волю України.
АВТОР
Валерія БАРАНОВСЬКА
РУБРИКА
На часі
ДАТА ПУБЛІКАЦІЇ
27 листопада 2024 р.
«Сьогодні на стінах Неділищенської гімназії поряд з пам’ятною дошкою загиблому учаснику АТО Максименку Петру з’явиться ще одна пам’ятна дошка загиблому військовому Марченку Петру Васильовичу, яка знову і знову нагадуватиме про війну з російськими окупантами, про наших героїв та про батьківське горе», – зазначив під час церемонії відкриття меморіальної дошки староста Неділищенського старостинського округу Володимир Ревчук.
Саме в цих стінах з 1989 по 1998 рік навчався Марченко Петро – веселий, чуйний і товариський хлопець. У його погляді завжди палав вогник доброти, а його жарти розвіювали будь-який сум.
«Відкриттям цієї меморіальної дошки ми вшановуємо пам’ять нашого учня Марченка Петра Васильовича, який навчався у нашій школі. Знаючи Петра від народження і до закінчення школи, можу сказати, що він був веселим, мав дотепний гумор, товариським, мав багато друзів, чуйним, добрим та завжди приходив на допомогу. Таким він запам’ятається нам всім. Хочеться, щоб ця дошка була нагадуванням нам про нього, як про героя, який поклав своє найдорожче – життя за нашу країну», – поділилася спогадами про героя директорка Неділищенської гімназії Лідія Крупницька.
Як тільки війна постукала в двері кожного українця, змінилося і життя Петра. Незважаючи на те, що вдома залишалися четверо дітей, дружина та батьки, які потребували його допомоги, він, не вагаючись, став на захист України. Його слова до матері: «Мамо, це така війна, війна для всіх. Я йду, щоб діти не були рабами» – стали свідченням справжнього патріотизму.
«З першого дня, як тільки о 5 годині пролетів літак, він вже вранці прибіг до нас, сказав ховати все військове і пішов. Взяв транспорт, нічого нікому не сказавши, згодом він подзвонив дружині Ірині та сказав, щоб та забрала велосипед, бо він вже з автоматом на даху. Спочатку Петро пішов у ТрО. Я його просила не йти, бо в нього четверо дітей та батько інвалід II групи», – згадала мама військового Ніна Дем’янівна.
Петро служив старшим стрільцем аеромобільного взводу 95-ї окремої штурмової бригади, виконував найнебезпечніші завдання, захищаючи мирне небо для кожного з нас. За свій подвиг він був нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня та іншими відзнаками посмертно. На жаль, 3 грудня 2022 року у Мар’їнці Донецької області, виконуючи бойове завдання, він отримав осколкові поранення несумісні з життям та загинув на полі бою.
«Петро та його побратими своїми подвигами досягнули тієї мети, щоб ми зараз стояли з вами тут. Це важливий результат у боротьбі за перемогу», – наголосив заступник голови Барашівської територіальної громади Роман Ревчук.
Пам’ятна дошка Марченку Петру, яка була створена за ініціативи та сприяння батьків героя, тепер назавжди закарбована у пам’яті не тільки гімназії, а й усіх, хто проходитиме повз неї. Вона нагадуватиме, якою ціною виборюється мирне небо та свобода, адже це символ тих, хто пройшов війну.
