У Коростені пройшла зустріч із письменником Русланом Горовим

«Саме бібліотеки стали місцем українності. Саме тут зустрічаєш людей, яким не потрібно нічого пояснювати і не треба переконувати. І саме в бібліотеках збираються люди, яким не байдужа мова», – зазначив Горовий.

Під час зустрічі письменник, хоча сам він так себе не вважає, представив свою літературну творчість та поділився історіями зі свого життя: іноді з самоіронією розповідав він про себе, а іноді й цілком серйозно.

«Коли я можу не писати, я не пишу — я не письменник. Проте, коли голова переповнюється думками, з якими важко впоратися самостійно, я маю все записати, для мене це своєрідна терапія», – відзначив Руслан Горовий.

Розпочав знайомство з собою чоловік із дотепної історії про лелеку, яка замість ірландського міста Дублін скинула його в Конотоп Сумської області. Потім розповів трішки більше про те, чим займається наразі і поступово перейшов до представлення своїх книг, які, до речі, були написані в телефоні. За словами волонтера, свою любов до української мови він знайшов саме на Донеччині.

Перша книга «Жили собі люди» розповідає про історії людей, які із початком війни проживали на Київщині, деякі із них пережили окупацію. Особливу роль відіграють відтворені письменником діалоги.

«У перші дні повномасштабного вторгнення під моєю опікою перебували вже понад 20 людей. Це були безпосередньо особи поважного віку, яким потрібні були ліки, їжа і просто розмови», – розповів волонтер про свій «циганський табір».

Важливою для волонтера є книга «Поіменник», яка за словами Горового, створила чимало добра.

«Одного разу я став свідком розмов про можливість виїзду за кордон людям із інвалідністю. Тоді я зібрав валізу і полетів в Америку, де за дев’ять зустрічей купив чотири «пікапа» для військових. Саме завдяки цій книзі. Через три місяці я знову повернувся до США і ми купили ще чотири авто для ЗСУ», – зауважив письменник.

Авторський доробок Горового дуже різноманітний. Були оповідання, які викликали усмішки на обличчях і гучний сміх у залі бібліотеки. Та деякі історії все ж навертали сльози слухачів.

Як, наприклад, книга «Скабки», яка вийшла цього року. У ній читач зустрінеться з досить тяжкими за характером творами. У цьому всі переконалися, коли автор зачитав оповідання «Похорон».

«У книзі зібрані історії, які дуже сильно тривожили мене, поки я їх не повиймав, як скабки. Скабка – це така штука, яку, якщо не дістанеш, вона не даватиме спокою», – зізнався Руслан Горовий.

Нелегкою є також книга «Казки на ніч», яку автор почав писати після Майдану. Все почалося із поста на сторінці Горового у Facebook, який він підписав «Казка на ніч» з того дня протягом двох років він писав пости, які потім зібрав у книгу.

На зустрічі письменник був щирим зі своїми слухачами, проводив навіть невеличкі інтерактиви – присутні самі обирали, який твір хочуть послухати. Також Горовий представив книжки своєї дружини Людмили. Людмила Горова є авторкою поезії «Сію тобі в очі», яка увійшла в однойменну збірку. Текст поклали на музику гурт «Angy Kreyda».

Під кінець письменник підписав книги усім бажаючим. Також декілька із книжок він залишив для бібліотеки.