«В дитинстві хотів стати футболістом, а пов’язав своє життя з військовою службою»
Днями на офіційних інтернет-ресурсах з’явилася інформація про призначення нового начальника Коростенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військкомату) бойового підполковника 26 окремої артилерійської бригади імені генерала-хорунжого Романа Дашкевича Олега Миколайовича Пучина. Ми вирішили особисто поспілкуватися з паном Олегом і ознайомити наших коростенців з історією його життєвого шляху.
АВТОР
Тетяна КОВАЛЬОВА
РУБРИКА
Нові кадри
ДАТА ПУБЛІКАЦІЇ
26 січня 2024 р.
– Олеже Миколайовичу, ви досить нещодавно зайняли цю посаду, тож будемо знайомитися. Розкажіть, будь ласка, трохи про себе.
– Народився 27 серпня 1976 року у селі Левоньки Чернігівського району Чернігівської області. Згодом, коли мені був рік, ми переїхали до міста Новгород-Сіверський також Чернігівської області. Вже звідти у 1994 році я вступив до Військового інституту артилерії при Сумському державному університеті, який закінчив у 1998 році. Одразу після випуску потрапив до 188-ї артилерійської бригади великої потужності, де мали на озброєнні самохідні гаубиці 2С7 «Піон» калібру 203 мм. Там служив до 2004 року.
– Що було далі?
– Згодом нашу 188 артилерійську бригаду скорочують, і у складі першого дивізіону 26 артилерійської бригади я був переміщений для подальшого проходження служби у місто Бердичів.
– А Ви з дитинства прагнули стати військовим?
– Ні, в дитинстві я хотів стати футболістом, але сімейні обставини склалися так, що я ріс без батька, тож довелося вступити до військового інституту.
Проходив службу на посадах від командира батареї до командира дивізіону.
– Щодо Вашої родини – розкажіть, яка вона. Наскільки я знаю, у Вас родина військових.
– Так, дружина по теперішній час є військовослужбовцем 26 артилерійської бригади у місті Бердичів та має вже 11 років військового стажу. Син – начальник служби ураження в 26 окремій артилерійській бригаді імені генерала-хорунжого Романа Дашкевича, старший лейтенант. Два роки тому закінчив Одеську військову академію.
– Яким є Ваш життєвий шлях? Де працювали до цього?
– Увесь час я проходив службу, ніде не працював. В 2020 році звільнився з лав Збройних сил, а саме з посади командира самохідного артилерійського дивізіону. Крім цього, на той час вже набув права на отримання військової пенсії.
Однак, у вересні 2021 року, я, все ж таки, повернувся у ряди 26 артилерійської бригади.
– Олеже Миколайовичу, Ви брали участь і у бойових діях. В яких «гарячих» точках довелося побувати?
– Так, ще з часів АТО брав участь у бойових діях. В 2014 році на посаді командира дивізіону артилерійської розвідки виконував бойове завдання в районі населеного пункту Весела Гора міста Щастя Луганської області; у 2016 році виконував бойові завдання під Маріуполем, до речі, цього ж року я брав участь у параді зі своїм підрозділом. Проходив службу у складі 26 артилерійської бригади і на Авдіївському напрямку, це був 2017 рік. Далі було село Денежникове Новоайдарського району Луганської області (2018 рік).
З початком активних бойових дій 24 лютого 2022 року (я вже був прийнятий на службу), нам була поставлена бойова задача, тож усі підрозділи 26 бригади знаходилися в районі виконання завдань, і десь з 25-26 лютого до нашої бригади почав приходити мобілізаційний ресурс, а я на той момент виконував обов’язки начальника штабу бригади і знаходився в ППД (пункті постійної дислокації) в Бердичеві. Тоді ж почали формувати зведений артилерійський дивізіон під керівництвом заступника командира бригади полковника Юли, в якому я займав посаду начальника штабу зведеного артилерійського дивізіону.
8 березня 2022 року ми своїм ходом, з тракторами, тягачами здійснили переміщення в район Чернігова. Саме за оборону Чернігова, яку ми тримали з 8 березня по 14 квітня, указом Президента я був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Виконував бойові завдання також у місті Краматорськ (травень 2022 рік) та під Харковом (з липня цього ж року).
– У Вас досить насичений військовий досвід позаду. Чим займались далі?
– В серпні 2022 року я здав свою посаду й був призначений заступником начальника штабу бригади 26 окремої артилерійської бригади у місті Бердичів і надалі знаходився на пункті постійної дислокації та виконував обов’язки начальника штабу бригади.
– Коли Вас призначили на нову посаду, а саме начальника Коростенського РТЦК та СП?
– Наказом командувача Сухопутних військ Збройних сил України генерал-полковником Олександром Станіславовичем Сирським від 16 січня 2024 року №40 був призначений на цю посаду. До виконання обов’язків приступив з 23 січня цього року.
– І наостанок, які перші питання, за які Ви взялися з першого робочого дня?
– Це військова дисципліна, форма одягу і дотримання розпорядку дня. А також виконання мобілізаційних заходів згідно плану.
– Дякую за цікаву розмову!
