Презентували перший епізод проєкту «Серця, що б’ються вічно»

Цей випуск – про людину, яка жила чесно, спокійно, мужньо. Про чоловіка, побратима, сина, батька – про Віталія Каленського, Героя з позивним «Калина», який загинув 28 квітня 2023 року під час артилерійського обстрілу.

«До мене звернулася дружина Віталія Людмила Каленська з ідеєю увіковічнити історії кожного загиблого Героя і я сказала «дайте мені час подумати». З умовою на те, що в минулому я журналістка і готувала молодих журналістів, також мій брат служить, в мене виникла думка, що ми зможемо з цим впоратися. Згодом ми зібралися нашою великою командою, пропрацювали, як би ми могли це зробити з огляду на наш досвід і можливості, потім зустрілися із рідними загиблих, які погодилися бути першими, другими, третіми і наразі маємо продовження цих епізодів», – розповідає директорка Центру ДЮТ Тетяна Кереселідзе.

За словами Тетяни Вікторівни, це не одна історія про загиблого Героя, адже команда ЦДЮТ вже має частину відзнятих матеріалів для наступних історій, певну кількість записаних бажаючих для підготовки документальної стрічки про їхніх рідних, друзів, знайомих, які навічно лежать під синьо-жовтими прапорами.

Цього дня в залі були присутні ті люди, які знали, любили і поважали Віталія Каленського, а також його мама – Світлана, яка достойно виховала сина, та дружина Людмила, яка і стала ідейною натхненницею цього проєкту й зараз очолює громадську організацію «Родини незламних».

«Коли Віталій загинув, я з якогось часу, коли трішки прийшла до тями, стала розуміти, що ми маємо робити все, щоб пам’ять про наших захисників, які віддали найцінніше – своє життя, жила вічно. Тому такими маленькими кроками я почала рухатись сама, потім до мене доєдналися з таких же родин, чиї рідні загинули, я щиро дякую цим людям. Таким чином ми створили громадську організацію «Родини незламних». Разом ми готові переживати цей біль, підтримувати родини, діток Героїв і так працюємо», – зазначила Людмила Каленська.

Цей фільм – це не крапка. Це початок нашої пам’яті, яка має жити у школах, у будинках, у серцях. Ми маємо знати і пам’ятати імена наших Героїв не лише на рівнях держави, але й на локальному рівні, у містах і селах. Тож про свої враження від перегляду стрічки та про подальші плани збереження пам’яті про загиблих захисників розповів секретар міської ради Олександр Олексійчук.

«Зараз вже розроблена концепція Алеї Слави, яка буде тут поруч, і я б назвав це місце дійсно сакральним – біля Покрови Божої Матері. Тут, перед міським Палацом культури, ми прощаємося з нашими загиблими Героями і тут буде Алея Слави. Повірте, ми докладемо всіх зусиль, щоб вона була дійсно гарною».

Самопожертва наших оборонців повинна стати частиною нашої спільної пам’яті, яка передаватиметься з покоління в покоління. Важливо, щоб ми не забували про них, не лише в масштабах великих подій, але й у повсякденному житті – зупинялися о 9 ранку на хвилину мовчання, схиляли коліно перед похоронним кортежем.

Світла пам’ять полеглим захисникам України!